Зміст
Заяву підписано, домовленість із керівником є, а в кадрах просять показати, як саме записати підставу. Помилка в одному слові означає виправлення в наказі та трудовій книжці, а працівник тим часом чекатиме розрахунку. Нижче розбираємо наказ на звільнення за угодою сторін, зразок 2026 року, і те, чим його формулювання відрізняється від звільнення за власним бажанням.
Зразок наказу на звільнення
Зразок наказу на звільнення потрібен щоразу, коли трудовий договір припиняється, і від його точності залежить, чи не виникне спору. Наказ готує кадрова служба, а на малому підприємстві це робить сам керівник.
Кадровики часто повторюють просте правило: «Документ, який не можна прочитати двома способами, зазвичай не доводиться захищати».
Саме тому кожне слово в тексті наказу має відповідати закону.
Форма П-4 чи довільна форма
Наказ можна скласти за типовою формою П-4, яку затвердив Держкомстат наказом від 5 грудня 2008 року № 489, або у довільній формі. Обидва варіанти мають однакову силу, тож вибір залежить від звичок підприємства.
Форма П-4 зручна тим, що в ній уже передбачені всі поля: назва підприємства, номер і дата наказу, відомості про працівника, підстава та дата звільнення. У довільному наказі мають бути заголовок, текст із підставою й датою, підпис керівника та відмітка про ознайомлення працівника.
Готовий текст наказу
Наказ на звільнення за угодою сторін, зразок 2026 року, виглядає так. Заголовок: Про звільнення Іваненко Т. С. Текст: Звільнити Іваненко Тетяну Сергіївну, менеджера з продажу, 15 листопада 2026 року за угодою сторін, пункт 1 статті 36 КЗпП України. Підстава: заява працівниці від 3 листопада 2026 року. Далі йдуть підпис керівника та відмітка про ознайомлення.
Якщо в працівника залишились невикористані дні відпустки, до наказу додають окремий рядок для бухгалтерії: виплатити компенсацію за відповідну кількість календарних днів щорічної основної відпустки. Підставою для цього рядка служить та сама заява чи угода, тому нового документа не потрібно.
Прізвище, ім’я та посаду беріть із трудового договору чи штатного розпису. Якщо сторони оформили угоду окремим документом, у підставі вкажіть і його: угода про припинення трудового договору з датою складання.
Наказ на звільнення за угодою сторін
Для цієї підстави закон не вимагає ні попередження за два тижні, ні відпрацювання, тому дату звільнення визначають самі сторони. Домовленість може початися із заяви працівника або з письмового повідомлення роботодавця, під яким працівник підписується на знак згоди.
У наказі підставу пишуть так, як її називає Кодекс законів про працю: за угодою сторін, пункт 1 статті 36 КЗпП України. Слова згода сторін чи взаємна домовленість у цьому рядку краще не вживати, бо закон говорить саме про угоду.
Ця підстава підходить і тоді, коли звичайне звільнення ускладнене. Наприклад, за угодою сторін можна припинити договір з працівницею, яка перебуває у відпустці для догляду за дитиною, хоча звільнення за ініціативою роботодавця в такий період заборонене. Для цього потрібна письмова згода обох сторін.
Різниця у формулюваннях
Розбіжність між двома найпоширенішими підставами добре видно в таблиці:
| Критерій | Угода сторін | Власне бажання |
|---|---|---|
| Стаття КЗпП | Пункт 1 статті 36 | Стаття 38 |
| Рядок у наказі | За угодою сторін | За власним бажанням |
| Попередження | Не потрібне | За два тижні, якщо немає поважної причини |
| Дата звільнення | Та, про яку домовились сторони | Після двох тижнів або в день, про який просить працівник |
| Скасування | Лише за згодою обох сторін | Можливе до дати звільнення, якщо на місце не запросили іншого працівника |
Наказ на звільнення за власним бажанням
Нижче наведено наказ на звільнення за власним бажанням, зразок 2026 року. Текст такий: Звільнити Іваненко Тетяну Сергіївну, менеджера з продажу, 29 листопада 2026 року за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України. Підстава: заява працівниці від 15 листопада 2026 року.
Звичайний строк попередження становить два тижні, тому між заявою та датою звільнення минає чотирнадцять днів. Якщо є поважна причина, наприклад переїзд або вихід на пенсію, працівник просить звільнити в конкретний день, і тоді в наказі посилаються на частину третю статті 38.
Наказ на звільнення за власним бажанням, зразок 2026 року, і наказ за угодою сторін мають однакову структуру, а відрізняються лише підставою та посиланням на статтю. Тому кадровикові зручно тримати два шаблони поруч і підставляти потрібні прізвище, посаду й дати.
Дата наказу і дата звільнення
Це два різні реквізити, і плутати їх не можна. Наказ датують днем, коли його підписав керівник, а звільнення відбувається в дату, про яку домовились сторони. Наказ краще підписати не пізніше дня звільнення, щоб працівник встиг ознайомитися з ним і отримати копію.
Наприклад, працівниця написала заяву 3 листопада, а звільнення призначили на 15 листопада. Наказ у цьому випадку видають у проміжку 12‒15 листопада, а розрахунок і запис у трудовій книжці роблять у день звільнення.
Змінити дату звільнення після підписання наказу можна лише за згодою обох сторін. У такому разі видають новий наказ про внесення змін або скасування попереднього, а в журналі реєстрації роблять відповідну позначку.
Хто підписує і реєструє наказ
Рішення про звільнення ухвалює керівник підприємства або уповноважена ним особа, тому наказ підписує саме він. Кадровик лише готує проєкт і стежить за правильністю реквізитів.
Порядок оформлення виглядає так:
- Кадровик готує проєкт наказу на підставі заяви чи угоди сторін.
- Керівник перевіряє текст і підписує наказ.
- Наказ реєструють у журналі наказів з кадрових питань і присвоюють номер з позначкою К або ос.
- Працівник ставить підпис і дату в рядку про ознайомлення.
- У день звільнення працівникові видають копію наказу.
Якщо працівник відмовляється розписатися, кадровик складає акт про відмову, і наказ залишається чинним.
Експерти з кадрового діловодства нагадують: «У кадрових справах дрібниця сьогодні перетворюється на суперечку завтра».
Тому всі підписи й дати варто перевірити ще до видачі документа.
Накази про звільнення належать до кадрових документів тривалого строку зберігання, тому оригінал залишається на підприємстві, а працівник отримує копію. На копії у верхньому правому куті ставлять відмітку Копія та засвідчують її підписом уповноваженої особи.
Розрахунок при звільненні
Роботодавець розраховується з працівником у день звільнення. Якщо людина того дня не була на роботі, виплати здійснюють не пізніше наступного дня після її звернення за розрахунком.
До остаточного розрахунку входять такі виплати:
- заробітна плата за відпрацьований час;
- компенсація за невикористані дні щорічної відпустки;
- інші суми, про які сторони домовились у трудовому договорі чи угоді.
Вихідна допомога при звільненні за угодою сторін законом не передбачена, але сторони можуть закріпити її окремо. Запис про звільнення в паперову трудову книжку вносять у день звільнення, а підставу пишуть так само, як у наказі.
Наприклад, якщо працівниця звільняється 15 листопада, бухгалтерія нараховує зарплату за відпрацьовані дні місяця та компенсацію за невикористану відпустку й виплачує обидві суми в цей самий день. Розрахунковий листок краще видати разом з копією наказу.
Загальні вимоги до кадрових документів і інші підстави розірвання договору описано в матеріалі про наказ про звільнення працівника.
Правильний наказ зводиться до кількох обов’язкових елементів: точної підстави з посиланням на статтю КЗпП, дати звільнення, підпису керівника та відмітки про ознайомлення. Для угоди сторін це пункт 1 статті 36, а для власного бажання — стаття 38. Перевірте дати, зареєструйте документ і видайте копію в день звільнення, і розрахунок та запис у трудовій книжці пройдуть без виправлень.
